КІЛЬКІСТЬ ГОДИН ЗА НАВЧАЛЬНИМ ПЛАНОМ
|
Форма контролю
|
Кількість кредитів
|
Кількість годин
|
Семестр
|
|
Всього
|
Лекції
|
Практ.
|
Лабор.
|
Самост.
|
|
|
Іспит
|
6
|
216
|
36
|
60
|
0
|
120
|
9-10
|
ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ
|
№
п/п
|
Тема
|
Кількість годин
|
|
Лекційні заняття
|
Практичні заняття
|
Лабораторні заняття
|
Самостійна робота
|
Всього
|
|
Змістовий модуль 1
Соціальні комунікації як об’єкт дослідження
|
|
1.
|
Вступ до курсу «Теорія та історія соціальних комунікацій»
|
2
|
2
|
0
|
4
|
8
|
|
2.
|
Соціальна комунікація. Термінологічні і теоретичні особливості
|
2
|
2
|
0
|
6
|
10
|
|
3.
|
Ґенеза теорій масових і соціальних комунікації та інформації в ХХ-ХХІ ст.
|
2
|
4
|
0
|
10
|
16
|
|
4.
|
Функціональність соціальної інформації
|
2
|
2
|
0
|
8
|
12
|
|
5.
|
Мережа та структура соціальної комунікації
|
2
|
2
|
0
|
8
|
12
|
|
|
Разом у змістовому модулі 1
|
10
|
12
|
0
|
36
|
58
|
|
Змістовий модуль 2
«Концепції свободи слова і теорії журналістики»
|
|
6.
|
Ґенеза теорій і концепцій свободи слова
|
2
|
4
|
0
|
8
|
14
|
|
7.
|
Авторитарна система журналістики
|
1
|
2
|
0
|
4
|
7
|
|
8
|
Лібертарійська система журналістики
|
1
|
2
|
0
|
4
|
7
|
|
9
|
Журналістика соціальної відповідальності
|
1
|
2
|
0
|
4
|
7
|
|
10
|
Тоталітарна (соціалістична) система журналістики
|
1
|
2
|
0
|
4
|
7
|
|
11
|
Прикладні соціокомунікативні теорії
|
2
|
4
|
0
|
8
|
14
|
|
12
|
Коґнітивні теорії і концепт журналістики
|
2
|
4
|
0
|
8
|
14
|
|
|
Разом у змістовому модулі 2
|
10
|
20
|
0
|
40
|
70
|
|
Змістовий модуль 3
«Моделі соціальних комунікацій»
|
|
13.
|
Модель інформаційного балансу
|
2
|
4
|
0
|
6
|
12
|
|
14
|
Західні моделі журналістики і масової комунікації
|
4
|
6
|
0
|
10
|
20
|
|
15
|
Радянські моделі журналістики і масової комунікації
|
2
|
4
|
0
|
6
|
12
|
|
16.
|
Сучасні російські моделі журналістики
|
2
|
4
|
0
|
6
|
12
|
|
17.
|
Українські моделі журналістики
|
4
|
6
|
0
|
10
|
20
|
|
18.
|
Огляд прикладних соціокомунікативних моделей
|
2
|
4
|
0
|
6
|
12
|
|
|
Разом у змістовому модулі 3
|
16
|
28
|
0
|
44
|
88
|
|
|
Усього
|
36
|
60
|
0
|
120
|
216
|
2. ТЕМАТИКА ТА ЗМІСТ ЗАНЯТЬ
Змістовий модуль 1
СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Тема 1: Вступ до курсу «Теорія та історія соціальних комунікацій»
Вступ. Соціальні комунікації як наука. Особливості виникнення й розвитку соціальних комунікації. Теорії і методи соціальної комунікації. Масова комунікація як соціальне явище. Підходи до розуміння сутності масової інформації. Розвиток сучасних теорій комунікації.
Тема 2. Соціальна комунікація. Термінологічні і теоретичні особливості
Теорії символічного інтеракціонізму, бігевіоризму, теоретичної соціології, «істинної» та «помилкової» комунікації. Культурна комунікація. Рекламна комунікація. Раціоналістський та ірраціоналістський підхід у вивченні комунікації. Метод аналізу соціальних мереж. Концепції технологічного детермінізму. Теорія інформаційного суспільства. Етнологія комунікації. Класична позитивістська методологія суб’єктно-об’єктних диспозицій. Некласична методологія. Когнітивна модель. Теорія мовних (комунікативних) актів. Базові складові соціальних комунікацій.
Тема 3. Ґенеза теорій масових і соціальних комунікації та інформації в ХХ-ХХІ століттях
Масова комунікація як соціальне явище (теорія Макса Вебера), проблеми масової комунікації. Нова комунікаційна стратегія. Теорія масового суспільства (Герберт Блумер). Фашизм як теорія. Критична теорія (Франкфуртська школа). Теорія гегемонії масової комунікації. Теорія егалітарної масової комунікації або модель рівних можливостей. Комунікативістика. Структурний функціоналізм. Деконструкціоналізм. Соціономіка. Концепція вільного потоку інформації. Бірмінґемська школа. Методологічний колективізм. Культурологічна теорія комунікації. Теорії нон комунікації. Теорія «інформаційного суспільства». Теорія комунікативної компетентності. Теорія мінімального пізнання.
Тема 4. Функціональність соціальної інформації
Міжособистісна, спеціалізована та масова комунікація. Функції масової комунікації. Суть масової комунікації. Масова аудиторія. Поняття «маса». ЗМК. ЗМІ. Мережа та структура соціальної комунікації. Функції соціальної інформації. Багатоканальність масової комунікації. Функції та характеристики масової комунікації...
Тема 5. Мережа та структура соціальної комунікації
Соціологія масових комунікацій. Мережа та структура соціальної комунікації. Ефект «інформаційних очок». Типи комунікації (за А.Соколовим). Інформаційний підхід. Дезінформаційний підхід. Функції соціальної інформації
Змістовий модуль 2
«КОНЦЕПЦІЇ СВОБОДИ СЛОВА І ТЕОРІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ»
Тема 6. Ґенеза теорій і концепцій свободи слова
Ідейно-теоретичні концепції свободи преси (абсолютної свободи – Дж.Мільтон, державного контролю – Платон, Т.Гобс, Дж.Лок, авторитарні – Ж.-Ж.Руссо, Ґ.Геґель, ліберальні – Д.Юм, Дж.Ераскін, Дж.Стюарт Міль, соціальні – В.Вейтлінґ, К.Маркс, Ф.Енґельс, В.Лєнін).
Тема 7. Авторитарна система журналістики
Тема 8. Лібертарійська система журналістики
Тема 9. Журналістика соціальної відповідальності
Тема 10. Тоталітарна (соціалістична) система журналістики
Тема 11. Прикладні соціокомунікативні теорії
Теорія соціального навчання. Теорія культивації. Теорії соціалізації. Теорія використання і задоволення. Теорія «нав’язування порядку денного». Когнітивна (конструктивістська) теорія. Мотиваційні теорії рівноваги і мотиваційні теорії задоволення потреб. Теорія структурного балансу (Фріц Гайдер). Психоаналітичні теорії (теорія когнітивного дисонансу, теорія конгруентності та ін.). Теорія «управління враженням» (Ервін Гоффман та Кенет Берк). Мотиваційна теорія (Абрагам Маслоу). Теорія дзеркального «Я» (Чарльз Кулі). Теорія розвитку пізнання (Жан Піаже). Теорія морального розвитку (Лоренц Колберґ). Психоаналітичні теорії (Зіґмунд Фрейд, Ерік Еріксон). Теорія динамічних смислових систем індивідуальної свідомості (Олександр Асмолов).
Тема 12. Когнітивні теорії і концепт журналістики
Головна ідея когнітивних теорій. Розумові складові-коґніції. Головні напрями когнітивізму. «Теорія поля» К.Левіна. Феноменологічний метод Закон Кьолера. Когнітивна відповідність. Теорії когнітивної відповідності (Ф.Гайдер, Т.Ньюком, Л.Фестінґер, Ч.Осґуд, П.Таненбаум, Р.Абельсон, М.Розенберґ). Теорії С.Аша, Д.Креча та Р.Крачфілда.
Змістовий модуль 3
МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Тема 13. Модель інформаційного балансу
«Баланс-дисбаланс»: корекція стереотипів. Субстанційна природа інформації. Модель інформаційного балансу.
Тема 14. Західні моделі журналістики і масової комунікації
Модель процесу масової комунікації Вілбура Шрамма. Соціологічна модель Джона та Матильди Райлі. Соціальна модель М. де Флера. Психологічна модель Ґерберта Малецкі. Суспільно-культурна модель А.Тудора.
Тема 15. Радянські моделі журналістики і масової комунікації
Соціологічні моделі А.Алєксєєва. Соціологічна модель М.Лауристін. Соціально-психологічна модель Ю.В.Воронцова. Модель телевізійної журналістики Е.Г.Багірова
Тема 16. Сучасні російські моделі журналістики
Модель журналістики Є.Прохорова. Онтологічна модель системи масової інформації Є.Ахмадуліна. Лінгвосоціальна модель журналістського твору Віри Богуславської та Ігоря Богуславського.
Тема 17. Українські моделі журналістики
Конфігуранційна модель журналістського тексту В.Шкляра. Системний конфігуратор аргумента (В.Шкляр). Різновиди аргументації в журналістиці (В.Здоровега). Системний конфігуратор ідеї (В.Шкляр). Системний конфігуратор проблеми (В.Шкляр). Лінгвосоціокультурні моделі Ольги Федик. Інформаційно-інтерпретаційна модель відображення. Модель ефективності журналістики. Українська універсальна модель журналістики (М.Житарюк). Типологічна модель сучасної журналістики України (М.Житарюк)
Тема 18. Огляд прикладних соціокомунікативних моделей
Семіотичні моделі (Романа Якобсона, Юрія Лотмана, Умберто Еко, текстова модель Олександра П’ятигорського). Герменевтична модель Густава Шпета. Соціологічна модель П’єра Бурдьє. Прагматична модель Пола Ґрайса. Стереотипна модель комунікації. Культурологічна модель Михайла Бахтіна. Прагматична модель Чарльза Морріса. Наративна модель Цвєтана Тодорова. Літературна модель Віктора Шкловського. Модель контент-аналізу Оле Хольсті. Розвідувальна модель Вашінгтона Плетта. Конфліктологічна модель Вільяма Юрі
| 
